Історія виникнення нашого селища Слов'яносербськ пов'язана з першим заселенням і розбудовами на території між річками Луганню і Сіверський Дінець сторожових постів запорізького козацтва ще в XVI столітті, які були викликані необхідністю охорони південних кордонів російської держави від наскоків турків і татар.
Перша згадка про існування такого поста на місці теперішнього Слов'яносербська відноситься до 1740 року. За документами вже в 1753 році з'являється село Підгірне, засноване сербами та іншими слов'янами. У ньому розміщується і 8-а рота Бахмутського полку на чолі з сербським полковником Іваном Шевичем. Зараз він по праву вважається засновником нашого селища, бо спеціальною грамотою від 1752 року військовим з'єднанням передавалося у вічне володіння (з правом передачі нащадкам) земля, яку вони охороняли.
Населення села було різних національностей: серби, хорвати, чорногорці, болгари, молдавани, поляки, бо саме з них створювалися військові з'єднання. З часом, слідом за військовими поселенцями, сюди почали перебиратися селяни та торові люди з різних країв України та Росії. І кожна людина певної національності принесла на нашу землю свою культуру.
Населення, крім виконання військових обов'язків, займалося землеробством, тваринництвом і садівництвом.
У 1784 році село Підгірне перейшло до категорії міст, перейменоване на Донецьк і стало повітовим центром. В 1785 році увійшло до складу Катеринославської провінції Новоросійської губернії.
Оскільки мешканцям постійно загрожувала повінь від весняного розливу Дінця, у 1817 році Донецьк було перенесено за 2,5 км. від річки і названо Слов'яносербськ.
Проходили роки. Багато чого змінювалося у житті населення нашого краю як у соціальному плані, так і у духовному. Зокрема, з'явилася спільна культура. А з розвитком освіти: появою письменного та читаючого населення, з'являються перші бібліотеки: сільські та громадські (сільські).
Так, у документі "Сведения о населённых местах 1896г.", який подавався в "Центральный статистический комитет Императорского Вольного Экономического общества", який знаходився в Санкт-Петербурзі, ми знаходимо відомості про бібліотеку в селі Кримське, яку було відкрито в 1891 році на кошти земства. Фонд бібліотеки нарахував 126 книг 93-х назв. В 1896 році бібліотекою користувалися 71 читач. Обслуговування було безкоштовним. В селі працювала і шкільна бібліотека для позакласного читання. В пізніших документах розповідається про те, що в 1949 році бібліотека існує як ізба-читальня.
Відомість про бібліотеку у самому Слов'яносербську ми зустрічаємо пізніше, у матеріалах перепису 1897 року. В них згадується про земську і приватну бібліотеку з читальним залом. В 1902 році в земській бібліотеці було 293 читачі, які прочитали 3765 книг. Книжковий фонд бібліотеки налічував 1208 томів. 82% читачів складали діти і підлітки і тому трохи пізніше було створено дитяче відділення. Ще пізніше земська бібліотека стала називатися сільською.
На жаль за часів післяреволюційного та довоєнного періодів не знаходимо відомостей про знаходження та існування бібліотеки в селі Слов'яносербськ. По району в довоєнні роки з'являються бібліотеки в селищі Дотиково (рік виявити не вдалося). Бібліотека знаходиться у помешканні клубу.
1935 рік. З'являється бібліотека при залізничодорожному клубі у селищі Фрунзе. З 1943 року це - районна бібліотека. І тому, крім жителів селища, обслуговує інші населені пункти (мала районний пересувний фонд). В штаті було 5 працівників: завідуюча бібліотекою, завідуюча читальним залом, методист, завідуюча пересувним фондом та бібліотекар. На початок 1965 року Френзенська бібліотека мала 36,7 тисяч екземплярів книг, обслуговувала 2300 читачів. І зараз ця бібліотека являється однією з провідних бібліотек району.
1939-1940 рр. У Раївці при школі з'являється невеличкий фонд брошур, по яким мешканці вчилися читати. Згодом цей фонд поповнився книгами і тому з району було прислано бібліотекаря. Після війни книги знаходилися у сільському клубі. Воєнні та післявоєнні роки.
В цей період відкривається бібліотека в селі Петровеньки (рік відкриття виявити не вдалося). Вона займає одне помешкання з поштовим відділенням.
1944 рік. Відкривається бібліотека у селі Сокольники. Знаходиться вона при клубі. Книжковий фонд збирали з кожного подвір'я. Почала своє існування бібліотека у селі Хороше. Вона також знаходилася у помешканні клубу.. Згодом, на деякий час, її було переведено у церкву. З 1972 року бібліотека знаходиться в помешканні нового сільського будинку культури.
1947 рік. Відкривається Обознянська бібліотека, яка знаходиться у одному приміщенні з відділом зв'язку в селі Христове. З середени 60-х років бібліотеку переведено в село Обозне.
1952 рік. Виникла бібліотека у селі Весела Гора. Вона знаходилася у клубі. Книжковий фонд складав 4 тисячі екземплярів видань. В перші роки існування налічувала 600 читачів.
1954 рік. Відкривається Родаківська дитяча бібліотека, яка знаходиться в маленькій кімнаті селищної ради. З самого початку вона мала назву бібліотеки для дітей та юнацтва. В 1957 році її було переведено у школу, а пізніше, у 1976 році - в літній табір, а потім знову повернуто до школи.
Відкривається бібліотека у селі Кряковка. Вона організована за допомогою селищної ради і знаходилася у її приміщенні.
1957    рік. У цей рік своє народження відмічає і Краснолуцька сільська бібліотека. Ініціатором її виникнення став Олександрівський райком партії і райком комсомолу при підтримці родаківської селищої ради і особисто голови селищної ради Перекупнева. Бібліотека знаходилася в помешканні восьмирічної школи, у одному з класів. В 1963 році перейшла у нове помешкання.
1958 рік. Відкрито бібліотеку в селі при сільському клубі.
1961 рік. 4.08. цього року відкрито бібліотеку у селі Довге (її філіал знаходився у селі Лопаскіно) 28.08. її переведено у село Довге.
1963 рік. Вже існувала дитяча бібліотека у селі Фрунзе при міській бібліотеці, як відділення. Окремо існує з 1970 року.
1968 рік. Виникли бібліотеки у місті Зимогір'я (міська та дитяча). Вони знаходилися разом у одному приміщенні. З 1970 року існують окремо.
З 1943 по 1962 рік районним центром було селище Фрунзе. На той час у районі існувало 12 бібліотек.
В післявоєнні роки Слов'яносербська бібліотека була розташована у приміщенні сільського клубу поряд з церквою та дитячим садком.
У грудні 1966 року Слов'яносербськ став районним центром у цей час кількість бібліотек у районі зростає. Слов'яносербська сільська бібліотека стає районною і з 1967 року знаходиться у прекрасному помешканні нового будинку культури, побудованого за допомогою першого заступника Голови Ради Міністрів СРСР Д.С. Полянського, який народився у селищі Слов'яносербськ.
На 1.01.1967 року у фонді ЦРБ було 24 тисячі екземплярів видань і 2 тисячі читачів. У своєму розпорядженні бібліотека мала абонемент, читальний зал, дитячий та методичний відділи. І у її штаті налічувалося 6 одиниць працівників: завідуюча центральною районною бібліотекою, методист, бібліотекар, завідуюча читальним залом, 2 працівника дитячого відділення.
Першою завідуючою центральної районної бібліотеки була Жалковська Галина Петрівна. Під її керівництвом знаходилася 21 бібліотека району: 2 міських, 4 дитячі та 15 сільських бібліотек. Районна бібліотека виконувала функції методичного центру: регулярно надавала методичну допомогу бібліотекам району, а разом з працівниками Будинку культури, у складі агітбригади, проводила виїзні масові заходи на полях та фермах радгоспів району. Кожного місяця працівники центральної бібліотеки збирали бібліотекарів району і проводили для них навчаючі семінари-практикуми, показували масові заходи.
З кожним роком книжковий фонд збільшувався на 2-3 тисячі екземплярів книг. У той час перед бібліотеками району стояла задача: донести книгу до кожного робітничого місця, до кожної виробничої ділянки.
Велика увага приділялася наочній пропаганді книги: в кожній бібліотеці були куточки пропагандиста, книжкові виставки: "В помощь ректору, ректору, агитатору, пропагандисту".
Але перше місце завжди відводилося роботі на допомогу сільському господарству. Саме тому на фермах та польових станах можна було знайти обов'язки, графики обслуговування бібліотекою спеціалістів та робітників сільського господарства. До них на робочі місця з необхідною літературою для праці приходили і самі працівники бібліотек району.
Але не тільки на виробництві бачили наших бібліотекарів. Тісний зв'язок існував і існує досі зі школами та іншими учбовими закладами. Для дітей та учнів шків проводилися самі цікаві масові заходи: конкурси, вікторини. Активно упроваджувалися у той час такі нові форми масових заходів, як ігри -мандрівки, вечори - питань та відповідей, вечори пам'яті, КВК.
А для передовиків сільського господарства проводилися вечори вшанування "Хвала рукам, что пахнут хлебом", "Славим руки трудовые", "Жизнь отданная трудом". Такі засоби найчастіше проводилися разом з працівниками клубів.
В районі налічувалося 52% спеціалістів бібліотечної справи з вищою та середньою спеціальною освітою. Звання "Библиотека отличной работы" було присвоєно багатьом сільським бібліотекам. Серед них такі звання мали Трьохизбенська сільська бібліотека, Хорошенська, Краснолуцька, Петровенська сільські бібліотеки, Фрунзенська міська, Родаківська дитяча, Жовтенська та Кримська сільські бібліотеки.
1980 рік. З 1 жовтня цього року всі бібліотеки району ввійшли до складу централізованої бібліотечної системи яка стала налічувати 25 бібліотек-філіїв, 2 центральні бібліотеки: центральну дитячу і центральну районну. Першим директором стає Лола Ніна Іванівна, яка раніше працювала завідуючою Фрунзенської дитячої бібліотеки, заступником Россовська Н.Я., завідуючою методичним відділом Даценко В.Г., 3 цього часу починаються великі зміни у структурі центральної районної бібліотеки. З'являються нові відділи: відділ комплектування та обробки літератури (Зав. Відділом Т.В. Сухаревська) у штаті 4 одиниці, відділ використання єдиного книжкового фонду (завідуюча Теслер А.М.), методико-бібліографічний відділ у штаті якого 3 одиниці (завідуюча Даценко В.Г., ст. бібліограф Пушкарьова К.І., та старший редактор Шинкарьова В.І.) та відділ обслуговування (завідуюча Гордок В.М.).
Період початку централізації стає періодом розквіту всієї бібліотечної справи як у районі, області та, напевно і у всій державі.
З 1982 до 1989 року централізовану бібліотечну систему очолює Пушкарьова Клавдія Іванівна. Закінчив Київський Інститут культури і здобув вищу освіту вона з новими знаннями береться до справи.
За один тільки рік відділ комплектування одержав біля 30 тисяч екземплярів книг, що сприяло покращенню якісного составу фонду сільських бібліотек. До них надходить як художня література самих різних жанрів, так і галузева: сільськогосподарська, медична, технічна, література по мистецтву, спорту, мовознавству та ін. Завдяки цьому якісно змінюється і довідково-біліографічні фонди.
У центральній районній бібліотеці завідуючою методико-бібліографічного відділу стає Шинкарьова Віра Іванівна. Як досвідчений працівник своєї справи вона кваліфіковано направляє роботу всього відділу. Для сільських бібліотекарів регулярно проводяться семинари-практикуми, виготовляються наочні посібники, друкуються інформаційні бюлетні, сценарії та розробки масових заходів, схеми картотек та каталогів. Бригадою працівники методико-бібліографічного відділу виїжджають по селам з допомогою у оформленні наочної пропаганди, з метою створення системи каталогів та картотек, правильного користування ними, упорядкування розміщення книжкового фонду та ін.
У цей час на базі Трьохизбенської сільської бібліотеки, Смелянської, Краснолуцької сільських бібліотек створено школи передового досвіду, а також з'являється система ГРІ.
При відділі використання єдиного книжкового фонду упроваджується у роботу ВСО, який допомагає мешканцям району одержати ту чи іншу книгу незалежно від того, в якій бібліотеці вона знаходиться.
У цей період проводиться рекласифікація (переведення фондів з ТБК на ББК).
При бібліотеках району з'являються клуби за інтересами, сімейні формуляри, як нова форма обслуговування та ін.
Поліпшується матеріально-технічна база. Бібліотеки одержують нове обладнання: стелажі, шафи, стільці і столи, програвачі та ін. Деякі бібліотеки-філії переведені у кращі помешкання (Сабівська сільська бібліотека, Калаусівська, Зимогір'ївська, Трьохизбенська сільські бібліотеки та ін.)
В 1985 році центральна районна бібліотека переведена у нове помешкання. Кожен відділ має свою кімнату, а у дитячій бібліотеці з'являються читальний зал, молодший абонемент та кімната казок.
У тісному контакті бібліотеки працювали з різними товариствами такими, як, товариство охорони природи, товариство охорони пам'яток, милосердя, різними комісіями при райвиконкомі та сільрадах.
90 роки минулого століття... Вони принесли чимало змін у політичному житті суспільства, а з тим і у соціальному житті громадян нашої держави та у їх свідомості. Період застою, як говорять історики, змінився періодом перебудови.
І дійсно, прийшов час перебудовувати не тільки власне життя, але й усю нашу бібліотечну справу.
З 1990 по 2000 рік директором ЦБС була Летуча Марина Дмитрівна, яка працювала в центральній районній бібліотеці з 1967 року спочатку бібліотекарем дорослої бібліотеки, потім старшим методистом по роботі з дітьми, а з 1984 року - заступником директора по роботі з дітьми.
Маючи чималий досвід роботи з кадрами, вона всі сили поклала на те, щоб відстояти кожну бібліотеку на селі, зберегти колишній штат централізованої бібліотечної системи, бо почалося повсюдне скорочення кадрів. За кожною штатною одиницею стояла людина та її доля.
Але все ж таки прийшлося при центральній районній бібліотеці закрити окремий відділ використання єдиного книжкового фонду. Його об'єднали з відділом обслуговування. Штатну одиницю завідуючої відділу скоротили.
Якщо у відділі комплектування раніше налічувалося 4 працівника, то зараз залишився тільки один. У такому ж стані опинився і методико-бібліографічний відділ. Деякі бібліотекарі району почали працювати на 0,5 і навіть на 0,25 ставки, але таким чином вдалося зберегти самі бібліотеки, які працювали і працюють досі. Зараз вони всі ввійшли в державний реєстр і знаходяться під захистом держави.
В цей час книжкові фонди бібліотеки перестали достатньо поповнюватися. Періодичних видань надходить обмаль. Бібліотеки, призвані стати сховищами інформації, не мали змоги поповнити свої фонди новою літературою як художньою так і галузевою, а також і довідковою. Через це статистичні показники стали меншими. Не набагато, але все ж зменшилася кількість читачів, а з нею і книговидача.
Але все ж таки бібліотеки району відстояли своє право на існування. Бібліотекарі як і раніше сумлінно виконували свою роботу, винаходили нові її форми.
Так, щоб поповнити фонди своїх бібліотек, вони проводили акції "Подаруй книжку бібліотеці", одержували змогу придбати книжки підвищеного запиту.
Нові форми роботи бібліотекарі використовували і проводячи масові заходи. Дитячі бібліотеки стали проводити ігри "Дивополе", "Зоряна година", "Що? Де? Коли?", брейн-ринги, ток-ринги, конкурси ерудитів та ін. Гарно зарекомендували себе театралізовані свята як для дорослих так і для дітей. Вони, насамперед збирають велику аудиторію глядачів та слухачів, які приймають активну участь у цих заходах, бо як міні-форми роботи у цих заходах використовуються і вікторини, і конкурси, ігри, загадки і т.д.
Проводяться масові заходи по вихованню національної свідомості, любові до рідної Батьківщини, до рідного краю та родини. Так, центральною районною бібліотекою було проведено кілька великих заходів на цю тему. Один з них - українські вечорниці "Від родини йде життя людини". При бібліотеках продовжують існувати і працювати клуби за інтересами. Серед них клуби любителів поезії, юних правознавців, домашніх господинь, любителів тварин тощо.
З другої половини 2000 року, після виходу колишнього директора на пенсію, директором центральної бібліотечної системи було назначено Шинкарьову Віру Іванівну, завідуючою методико-бібліографічного відділу стала Призенко Ніна Миколаївна - давній, досвідчений кадровик пропрацювавши у системі понад 15 років.
З'являються кошти на передплату більшої ніж за останні роки кількості періодичних видань, на нову літературу. Відремонтовано систему опалювання у районній дитячій бібліотеці.
Залишаються платні послуги на запис, перерегістрацію читачів та видачу довідкових видань та видань підвищеного попиту. Без них вже не можна обійтись. Бібліотекам потрібно самим заробляти гроші. І знову ці гроші йдуть на придбання нової літератури.
Особливу увагу бібліотеки приділяють заходам, направленим на боротьбу з таким соціальним лихом, як наркоманія, пияцтво і табакокуріння. Ведеться бібліотекарі пишуть літописи своїх сел, оформлюють альбом "Із історії села..." та збирають відомості про історію відкриття своїх бібліотек. Ведеться цікава пошукова робота. Проводяться масові заходи на виховання патріотизму, збереження історичної пам'яті. У кожній бібліотеці району проводяться уроки мужності, літературні години, вечори-зустрічи "Пам'ять жива" і т.д.
Уроки рідної мови та літератури, зустрічі з місцевими поетами -земляками, прем'єри книг - це вже традиція. Наприклад, центральною бібліотекою протягом кількох минулих років проводилися прем'єри книг місцевих поетів Слов'яносербщини: Л. Лисицької "О чём печалятся дожди", О. Погорелова "Без меня уходит плеть", О. Устенко "У седого Донца".
Бібліотекарі знаходяться у постійному творчому пошуку, нових форм роботи з читачами.
У 2000 році централізована бібліотечна система відзначила свій 20-річний ювілей. На ньому були всі бібліотекарі району. Підведені підсумки 20-річної праці. Попереду нова цікава робота з читачами та книгою.
В Слов'яносербському районі крім центральної бібліотечної системи працюють 5 профсоюзних, 3 технічні, 1 медична, 14 шкільних та 1 бібліотека сільськогосподарського технікуму. Всього всі бібліотеки обслуговують 35 тисяч читачів. Фонд літератури нараховує 794,5 тисяч одиниць.



                                                                                                 Використана література:

                1.     История городов и сёл Украинской ССР. в 26т. Ворошиловградская область.- К.: Ин-т истории АН УРСР, 1976.
                  2.     Рукописні матеріали бібліотекарів сільських бібліотек району.
                  3.     Відомості, отримані у краєзнавчому місцевому музеї.
                  4.     Матеріали краєзнавця Дєгтярьова Ю.І.
                     Cкладач: Тімакова Л.М. - заступник директора по роботі з дітьми;
                     Пушкарьова К.І. - ведучий бібліограф ЦРБ.

                                              Директор
                                    Слов'яносербськоїЦБС                                                                                          В.І. Шинкарьова


                                                                                                   Ми Вами пишаємось. Ми на Вас рівняємось.

 

Ніна Іванівна Лола. Почала свою творчу біографію у 60-ті роки минулого століття на посаді завідувачки Фрунзенської дитячої бібліотеки. У 1980 році після централізації бібліотечної системи району очолила Слов'яносербську ЦБС. А з 1981 року по 1994 рік працювала бібліотекарем Фрунзенської Б/Ф №1. Ніна Іванівна неодноразово нагороджувалася грамотами та дипломами за гідну працю, та внесок у розвиток бібліотечної справи району.

 


Меріуц Лідія Микитічна. Віддала бібліотечній справі більше 40 років (з 1951-1993 р.р.) працювала завідувачкою Фрунзенської міської бібліотеки-філії №1. Це справжній Бібліотекар з „великої букви". Під її керівництовом бібліотека носила звання „Бібліотеки відмінної роботи". Лідія Микитічна декілька скликань обиралась депутатом районної Ради. За свою роботу неодноразово нагороджувалась грамотами та дипломами. Має нагороду „Ветеран праці".

 

Олександра Дмитрівна Шумакова. Працювала в Петровеньківській сільській бібліотеці з 1958 року, після закінчення Радянського технікуму культпросвітпраці-вників. Олександра Дмитрівна була по­стійним гостем на полях та фермах радго­спу „40 лет Октября", вела активну роботу по обслуговуванню ветеранів війни та праці, вела пошукову роботу про історію та культурну спадщіну с. Петровєнькі. Її праця неоноразово відзначалась грамотами та дипломами.

 


Ніна Володимирівна Кузьменко. Завідувала Хорошенською сільською б/ф №9 з 1963 по 1993 рік. Ніна Володимирівна за­рекомендувала себе як старанний високо­класний фахівець. Робота бібліотеки вела­ся по всім напрямкам бібліотечної справи. Особливо добре проходили в бібліотеці за­сідання жіночого клубу „Сучасниці". Під час її керівництва бібліотека носила звання „Бібліотека відмінної роботи".
 



Copyright MyCorp © 2018
$POWERED_B